Антон, 55 - 1 мая 2011 14:11

Закуталось небо шарфом веселковим
І хмаркою-хусткою втерло сльозу,
Блакитне розплакалось просто від щастя,
Що врешті зустріло жаданну весну…

Аж раптом якось невагомо
До тебе прилетить воно :
Маленьке ,ніжне, неймрвірне
Й п’янке водночас , як шабо

Відразу серце стрепенться
Побачить дивину таку :
В нас , виявляється є крила ,
Що огорнуть Вселенну всю 1

Вони проб ’ ють ся , як з зернини,
Піднімуть душу в височінь ,
Обіймуть ніжно твоє серце,
Торкаючись самих глибин.

А там , в горі ,там пахне світлом ,
І синь ,неначе мед п’янкий .
Як добре що в душі є крильця !
Не бійтися літать на них.

• 
• 
•