svetlana, 60 - 26 декабря 2011 20:18

Чомусь в долю мою знову проситься осінь,
жовтим смутком, мов листям, кружляє в Душі.
Я посмію, я мушу сказати їй : досить!
Не приходь і не клич свої сльози-дощі.
Не ридай же, не стукай у шибку журбою
і не став в моїм серці печалі печать.
Я не хочу прощання, розлуки та болю -
журавлі хай для інших тужливо кричать...
Я бажаю лишитись у сонячнім літі,
захлиснутися щастям, коханням, теплом;
дарувати усім теплоти ніжні квіти,
всіх зігріти Любові ласкавим крилом.
Не неси мені, осене, смутку, не треба...
І нехай десь гуркочуть ще різні громи.
Я веселкою злину до синього неба,
щоб на землю упасти дощами-слізьми...

• 
• 
•