Виктория, 68 - 17 мая 2014 22:42

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупочцi тут пiд калиною,
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срiбною хвилею
Стелиться в полi туман.

Став чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.

Ти не лякайся, що нiженьки босii
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - нi вiтру, нi хмар,
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, мов жар

• 
• 
•