вот нашло на меня новое открытие... как редко мы все это можем себе позволить сказать своим самым дорогим мужчинам... эх)
Мій неслухняний,
Іноді мені хочеться налаяти тебе дуже-дуже,
І щоб ти не смів перечити, і тільки глядів винувато.
Мій розумнику,
Іноді мені хочеться слухати тебе довго-довго,
Танучи й розтікаючись навсібіч від оксамиту твого голосу.
Мій маленький,
Іноді мені хочеться поцьомкати тебе у маківку
І потримати тебе на руцях, бодай трохи, щоб ти не змерз.
Мій королю,
А часом я хочу цілувати твої пальці
І робити тобі так добре, щоб ти сміявся і плакав від щастя.